Щоразу, коли анонсують новий ремейк, ми ніби відчуваємо дві емоції одночасно: радість і втому. Радість — бо повертається щось знайоме й улюблене. Втому — бо це вже третя версія гри, у яку ми грали десять років тому. Нас тягне в минуле, бо воно комфортне. Але чи не застрягли ми там? І чи не варто більше інвестувати в нові історії, нові світи, нові експерименти? Ностальгія — сильна емоція, але вона не повинна бути головним двигуном індустрії.
Головна думка: Ігрова індустрія мусить шукати баланс між ностальгією і новизною.